ПІДТРИМКА БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ ПІД ЧАС ВІЙНИ
Поради із підтримання психічного і фізичного здоров'я, безпеки, харчування, освіти та розвитку від ЮНІСЕФ
Україна
Сьогодні під хештегом #якговоритиздітьмипровійну з'являється дуже багато порад. Серед них цікавими будуть ті, які пропонує сайт http://www.barabooka.com.ua/A. На сайті Ви знайдете не тільки поради, але й дитячі літературні твори, які дозволять у цікавій формі говорити з дітьми на таку важливу й страшну тему.
Війна заскочила нас зненацька. Страх й розгубленість супроводжують усіх нас. Ми, дорослі, можемо зрозуміти та опанувати себе. А діти особливо вразлива категорія. Пропонуємо декілька порад, як говорити з дітьми про війну.
Як говорити з дітьми про війну: поради психологів
ЯКЩО НЕ ПОЛИШАЄ ТРИВОГА ПЕРЕД НЕВІДОМІСТЮ
"Як підтримати себе і дитину" Козлова Анна, Пашко Наталя
ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА
Стрес у дитини: який він і як можна допомогти?
Що таке стрес?
Взагалі, страшне слово «стрес» супроводжує нас від самого народження і насправді є нормальною здоровою реакцією організму на сильні зовнішні або внутрішні подразни.Коли у дитини, як і у дорослого, виникає стрес, це лишень значить, що вона включилася в певну діяльність, спрямовану на протидію небезпечним для неї впливам. Під час стресу організм наче підбирається, зосереджуючи ресурси на мобілізації захисних сил, а також адаптації до ситуації. Коли цей процес складних змін проходить успішно, дитині вдається адаптуватися до стресового впливу чи взагалі його уникнути. Втім, деколи інтенсивність впливу події та тривалість стресу перевищують можливості організму до протистояння і можуть виникати шкідливі наслідки стресу, а також дистрес - стан хронічного стресу, що зазвичай пов'язаний з різко негативними і складними подіями. Дистрес вже однозначно викликає дезадаптацію – стан надмірного психічного, емоційного та м’язового напруження, порушення діяльності внутрішніх системи та значно відображається на поведінці.
Як малята та дошкільнята реагують на стрес?
Можливості діток дошкільного віку, особливо наймолодших, усвідомити свій стан, а тим більше повідомити та пояснити свої переживання вкрай обмежені, тому виявити стрес і боротися з ним стає задачею дорослих. Перш за все, слід звернути увагу на зміни в поведінці – вони є найочевиднішими, потім на психофізіологічні зміни. Загалом, у дітей при стресі можуть спостерігатися:
1) Незвична дратівливість, примхливість чи образливість, часті спалахи злості й агресивні прояви.
2) Повернення до так званої «дитячої поведінки» - це прояви більш ранніх способів поведінки, які були властиві малюку на попередньому етапі розвитку (наприклад, дитина, яка вже за віком не повинна смоктати палець, знову починає це роботи, просить пустушку або пляшечку).
3) Надмірна плаксивість, аж до неконтрольованого плачу, тривога, зокрема, несподівані реакції переляку; поява нових страхів, особливо страху самотності; можуть проявлятися тремтіння, пітливість долоньок, погойдування тощо;
4) Сором’язливість і замкненість, якщо вони не були властивими конкретній дитині, «чіпляння», «прилипання» до батьків або значимих дорослих.
5) Порушення харчування, які у менших дітей частіше проявляються у відмові від їжі, вередуванні, недоїданні.
6) Поганий сон, зокрема, проблеми із засинанням, неспокійний, переривчастий сон, нічні жахіття.
Як спілкуватися з дитиною у стресі?
Коли ми перебуваємо у стресовому стані, на перший план у нашому мозку виходить лімбічна система, яку називають ще «мозок ящірки», і головною задачею організму стає вижити. Дитина набагато гірше за дорослого в змозі опановувати себе, тому під час стресу в неї вирують емоції та виявляються примітивні реакції. Переконувати, вмовляти чи, ба більше, сварити дитину у такий момент немає сенсу – її «мозок ящірки» сприйматиме вас як частину загрози. Тож, спочатку необхідно заспокоїти дитину, а вже потім про щось з нею розмовляти. Малята дуже залежні від настрою й емоцій батьків, тому ваш власний спокій і врівноваженість є основою правильного реагування на будь-які гострі психоемоційні стани дитини.Вам необхідно якби під`єднатися через вашу прив’язаність до дитини та переключити її у свій спокійний режим.
Ось деякі рекомендації з правильного налагодження контакту з дитиною:
· Підтримувати тривалий, комфортний зоровий контакт, який транслює довіру, безпеку і надію, що разом з усім можна впоратися.
· Регулювати власний голос. Особливості мовленнєвого контакту полягають у використанні рівного, м’якого та мелодійного голосу, який покликаний заспокоїти дитину.
· Застосовувати безпечні доторки, тобто, турботливі, чуйні, захисні для дитини. Але не слід робити щось, що вам здається проявом ніжності, а дитині не подобається. Завжди зважайте на поточний стан малюка, питайте, чи можна його зараз обійняти чи певним чином торкнутися, щоби він міг обрати комфортний для себе прояв піклування.
· Бути емпатійними, проявляти чутливістьдо сигналів, які подає дитина, про свій стан без слів, та діяти відповідно до них. Для прикладу, якщо малюк чимось дуже засмучений, жарти і веселий тон, наче нічого не сталося, хоч і можуть у певній кількості випадків перемкнути увагу, але не дасть дитині прожити власні емоції та продемонструє зневагу до її переживань.
· Взаємодіяти з дитиною у спонтанності та грі. Провідна діяльність дошкільняти – це гра, а тому саме за допомогою неї можна краще всього вибудувати контакт з дитиною, допомогти їй впоратися з важкими переживаннями та стресом.
Загальні поради батькам для подолання дитячого стресу
· Під час подій, які спричиняють стрес, важливо, щоб усі члени сім’ї залишалися разомі діяли злагоджено. Разом ми швидше та легше відновлюємося та пораємося зі стресами.
· Заспокоювати дитину краще як вербально, так і фізично(обіймами, поцілунками, постукуваннями по спині тощо)
· Ви можете допомогти дитині переосмислити стресові ситуації, надавши їм більше осмисленості та позитивного сенсу. Само собою, коли ситуація об’єктивно важка, краще допомогти дитині справитися в інший спосіб.
· Створіть стабільний режим і раціон.Діти, особливо при дії стресорів, потребують передбачуваності, постійності. Режим дня, прийомів їжі, сну дозволить знизити стрес завдяки відчуттю більшої безпеки.
· Подавайте дитині приклад: слідкуйте за власною поведінкою, контролюйте прояви злості, агресії, тривоги і страху, вчіться демонструвати свої почуття здоровими способами.
· Проявляйте більше турботи про дітей, показуючи їм свою любов, прихильність через обійми, часті розмови по душам та сумісні ігри. Дитині вкрай необхідно відчувати себе потрібною.
· Там, де це не загрожує здоров’ю дитини, дозволяйте їй бути самостійною, щоб вона знала, що ви їй довіряєте, та могла без перешкод досліджувати світ довколо.
· Схвалюйте рішення дитини та заохочуйте, підтримуйте під час будь-якої значимої для маляти діяльності.
· Якщо дитина знаходиться у стану стресу, зніміть за можливістю додаткові навантаження, щоби дати відпочити та сконцентрувати ресурси на подоланні поточної проблеми.
Немає коментарів:
Дописати коментар